Експорт української сільгосппродукції на четвертий рік війни: як змінилася географія та кон'юнктура товарів

На четвертому році повномасштабної війни Україна продовжує боротися за збереження своєї експортної спроможності. Найбільше випробування для аграрного сектору — це зміна не лише логістики, але й самої філософії ведення сільського господарства. До 2022 року Україна була одним із головних постачальників зернових і олійних культур до країн Азії, Північної Африки та Китаю. Сьогодні ж ситуація кардинально інша: нові маршрути, нові партнери, нова структура експорту. Проте обсяги все ще не досягли рівня довоєнного 2021 року.

Експорт української сільгосппродукції на четвертий рік війни: як змінилася географія та кон'юнктура товарів

Геополітична трансформація логістики

Вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року практично миттєво знищило стару логістичну систему. Морські порти в Чорному та Азовському морях, які до війни забезпечували понад 70% аграрного експорту, були або окуповані, або заблоковані. Херсонський, Маріупольський, Бердянський, Скадовський, Миколаївський — усі вони або знаходились в зоні бойових дій, або під російським контролем. Україна була змушена діяти швидко, і відповіддю стали порти на Дунаї. Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайськ стрімко модернізували інфраструктуру, потроївши вантажопереробку. Цей напрямок дав змогу підтримувати експорт на мінімальному рівні у 2022 році, коли обсяг скоротився до $44,2 млрд (-35%).

Згодом, у 2022-2023 роках, на допомогу прийшла "Чорноморська зернова ініціатива", однак вихід Росії з угоди влітку 2023-го знову ускладнив експорт. Лише завдяки успіхам ЗСУ, які у 2024 році змусили РФ згорнути активність у Чорному морі, вдалося відновити роботу трьох великих портів — Одеса, Чорноморськ, Південний. Вони стали основним експортним маршрутом, хоча дунайські порти зберігають стратегічну роль на випадок нових ескалацій.

Згідно з даними Державної митної служби, загальна динаміка українського експорту виглядає наступним чином:

• 2021: $68,1 млрд

• 2022: $44,2 млрд (-35%)

• 2023: $36 млрд (-19%)

• 2024: $41,6 млрд (+15%)

Хоча останній показник є позитивною тенденцією, він все ще не досягає довоєнного рівня. Водночас структура експорту суттєво змінилася. Якщо у 2021 році частка продовольства становила 38%, то у 2023 — вже 61%, а у 2024 — 59%. Причиною є не тільки адаптація агросектору, але й руйнування металургії, яка втратила понад 60% обсягів виробництва. Таким чином, аграрний сектор фактично витягнув на собі експортну стабільність держави.

Європейський фокус: нові ринки та партнерства

Війна змусила Україну переорієнтуватися з Азії та Африки на Європейський Союз. Польща стала головним торговим партнером, випередивши Китай, який у 2021 був на першому місці. Тепер до п’ятірки лідерів входять Румунія, Угорщина, Словаччина, Болгарія та Молдова. Ці країни не лише приймають українську продукцію, але й допомагають з її перевалкою, зокрема через Балтійські й Адріатичні порти.

Паралельно українські експортери активно зміцнюють присутність на традиційних, але стратегічно важливих ринках. За підсумками 2024 року ТОП-10 основних імпортерів українських зернових сконцентрували 73% сумарного експорту в натуральному вираженні. Очолила рейтинг Іспанія (22%), яка активно використовує українське зерно у тваринництві. Далі йдуть Єгипет (10%) та Китай (9%) — країни, які підтримують стабільний попит навіть в умовах турбулентності. Також важливими партнерами залишаються Туреччина (8%), Італія (7%) і Нідерланди (5%), які виступають перевалочними хабами для подальшого експорту вглиб Європи. До десятки також увійшли Індонезія, Туніс, В’єтнам та Ізраїль — ці країни демонструють високий інтерес до стабільних поставок з Чорноморського регіону.

Однак, за словами аналітика УКАБ (Український клуб аграрного бізнесу) Світлани Литвин, "попри розширення географії, залишається проблема доставки продукції з доданою вартістю. Зупинка контейнерних перевезень у 2022-2023 роках обмежила поставки переробленої продукції, але вже наприкінці 2024 року відновилися регулярні контейнерні рейси, що може покращити ситуацію в 2025 році."

Переорієнтація фермерів та агрохолдингів

Українські аграрії також доволі швидко адаптувалися до нових реалій. Через ризики на фронті, логістичні труднощі й дефіцит добрив та ЗЗР багато фермерів відмовилися від традиційної структури посівів. Вони перейшли на більш рентабельні олійні культури, такі як соняшник і соя, які в середньому коштують у 2-2,5 раза дорожче за зернові. Це логічна відповідь на високі витрати на логістику.

Гендиректор "Контінентал фармерз груп" Георг фон Нолкен в інтерв’ю Delo.ua зокрема заявив: "Ми перейшли до прямого трейдингу. Якщо раніше продавали трейдерам у портах, то тепер — кінцевим клієнтам у Європі. Це дозволило краще відповідати на запити покупців, зокрема щодо сертифікації."

Окрім змін у структурі посівів, великі агрокомпанії зробили ставку на переробку. "Астарта-Київ" — яскравий приклад. Комерційний директор компанії Вячеслав Чук розповідає: "Ми подовжили ланцюг вартості, взявши на себе фрахт, фасування, транспортування. Це дало змогу обійти посередників і забезпечити якісне постачання до ЄС."

Така стратегія дозволяє залишити більше прибутку в країні, водночас зменшуючи залежність від інфраструктурних ризиків. У 2025 році подібну модель планують реалізовувати й інші великі гравці аграрного ринку.

Урожайність та ціни на аграрну продукцію

Урожайність у 2024 році була нижчою, ніж у 2023, але ринок досяг певної стабільності. Після пікових коливань у 2022-2023 роках, у 2024-му вдалося досягти балансу в сівозміні. Згідно з даними Мінагрополітики, у 2024 році українські аграрії досягли наступних наступних показників:

• Валова продукція: 74 млн тонн

• Пшениця: 22,3 млн тонн

• Кукурудза: 24,2 млн тонн

• Соняшник: 8,8 млн тонн

Водночас Світлана Литвин додає: "2024 рік не став рекордним, але врожай ячменю та ріпаку був стабільним. Пшениця зберегла непогані показники, натомість кукурудза та соняшник знизили врожайність через погодні умови."

2024 рік також ознаменувався помітним покращенням цінової ситуації на внутрішньому аграрному ринку. Завдяки роботі українського морського коридору, забезпеченого ЗСУ, з'явилася змога експортувати більші обсяги продукції, що позитивно вплинуло на внутрішні ціни. Якщо у 2023 році фермери часто працювали у збиток, то в січні 2025 року вартість зернових зросла суттєво: пшениця подорожчала до 193 $/т (+73 $), кукурудза до 177 $/т (+63 $), а ячмінь до 166 $/т (+87 $).

Це дало змогу аграріям уперше за роки повномасштабної війни говорити про прибутковість вирощування всіх основних культур. Повернення рентабельності особливо важливе для малих та середніх фермерських господарств, які найбільше потерпали від логістичних викликів та обмежених можливостей експорту. Проте прибутковість має регіональні відмінності. У південних та східних областях України несприятливі погодні умови призвели до значного зниження врожайності, і, відповідно, частина господарств там не зможе покрити витрати навіть за нинішніх підвищених цін.

Підсумки та перспективи на 2025 рік

У 2024 році Україна довела, що здатна адаптуватися до нових реалій навіть в умовах війни. Відновлення морського експорту, переорієнтація на ринки ЄС, розвиток дунайських портів, збільшення частки продукції з доданою вартістю — усе це формує фундамент для подальшого зростання у 2025 році. Проте виклики залишаються: розмінування, інфраструктура, адаптація до кліматичних змін.

Попри все, аграрний сектор залишається опорою української економіки, формуючи понад 59% валютних надходжень від експорту. І хоча 2021 рік ще не подоланий, вектор розвитку правильний: Україна перетворюється з "житниці світу" на повноцінного агроіндустріального експортера нового покоління.